5. Символи
З класиками так трапляється часто: вони швидко починають асоціюватися з украй невеликим набором емблем. Назви кількох текстів, декілька афоризмів, яскравий факт із біографії, тиражований портрет. Зі Сковородою справа схожа — з тою лиш різницею, що пов’язані з ним зображення — часто таки справжні емблеми й алегорії, суть яких іще слід дешифрувати.
1 сторона
Бог подібний до багатого водограю, що наповнює різні посудини, відповідно до їхнього об’єму. Над водограєм напис: «Нерівна всім рівність». Ллються з різних рурок різні струмені у різні посудини, що стоять довкола водограю. Менша посудина має менше, але тим однакова вона з більшою, що так само повна. Бо що є дурніше, як рівна рівність? Яке-бо дурне те, що супротивне блаженній натурі?.. Краще вмерти, ніж усе життя нудьгувати від неприродженості.
/«Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру»/ [21]
Пустельник кожного дня при сході сонця входив у просторий сад. У саду жила прекрасна й лагідна пташка. Він зацікавлено дивився на властивості пташки, веселився, ловив і так непомітно проводив час. Пташка, здавалося, тисячу разів могла бути в руках, та не вмів її спіймати. «Не сумуй про це, друже мій, — сказала пташка, — що спіймати не можеш. Ти будеш вік мене ловити для того, щоб ніколи не спіймати, а лиш забавлятися». Якось до нього приходить друг. «Скажи мені, чим ти у дрімучій твоїй пустелі потішаєшся?» «Я, — сказав пустельник, — маю дві забави: пташку і початок. Я пташку завжди ловлю, та ніколи не можу її спіймати. Я маю шовкових тисячу й один фігурний вузол. Шукаю в них початку й ніколи розв’язати не можу…»
/«Книжечка, що називається Silenus Alcibiadis, тобто ікона алківіадська»/ [21]
2 сторона
Образ саду, традиційний для регіонів римо-католицького впливу, в українській культурі поширився завдяки Києво-Могилянській академії. Засвідчуючи свій зв’язок з цим осередком української духовності, Сковорода дає своїй збірці назву, яка перегукується з назвами творів її діячів: «Вертоград многоцветний» С. Полоцького, «Огородок Марії» А. Радивиловського, «Сад поетичний» М. Довгалевського. Літературні «сади» українських авторів трактувалися в трьох аспектах: «літеральному» — буквальному, «інакомовному» — алегоричному і «повчальному» — морально-дидактичному [19].
Окреслюючи природу емблематичних образів, Сковорода казав: «Стародавні філософи мали свою особливу мову, вони змальовували власні думки образами, неначе словами. Ті образи були фігурами небесного та земного творива, наприклад, сонце означало правду, кільце або звитий у кільце змій — вічність, якір — упевненість чи пораду… Образ, що приховував у собі таємницю, називався по-грецькому εμβλημα, emblema…». Основним джерелом цих образів Сковороди були надзвичайно популярні під добу Бароко емблематичні збірники та енциклопедії.
Сковородинські емблеми та символи Чижевський поділяв на п’ять основних груп: 1) тварини й птахи (змія, бусел, мавпа, голуб, олень, верблюд); 2) фантастичні істоти (сфінкс, сирени, фенікс); 3) рослинний світ (колос, яблуня, квасоля, зерня); 4) мертва природа (магніт, веселка, сонце, вода, джерело, потік, криниця, скеля); 5) продукти людської праці (трикутник, лабіринт, перстень, жорна, годинник, якір, колесо, коло, ціп, сітка) [24]
Помічна бібліографія
19. Сінькевич О. Біблійна основа «Саду Божественних пісней» Григорія Сковороди». Краківські українознавчі зошити. Краків : Швайпольт Фіоль, 1995. Т.3-4. С.241-249.
21. Сковорода Г. Твори у 2 т. / Переклад із староукраїнської на українську Марії Кашуби, Валерія Шевчука. Київ : Обереги, 1994. Т. 1. Поезії. Байки. Трактати. Діалоги. 528 с.; Т.2. Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи. 479 с.
24. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: Семінарій. Харків : Майдан, 2004. 876 с.