1. Музика
Сковорода і музика — тема відома, проте вкрай широка. Адже він і створював музику, і грав на різних інструментах, і пречудово співав: власне з цього колись почався його професійний шлях. Ані Сковороду, ані саму епоху бароко помислити без музичного складника неможливо. Не вийде.
1 сторона
Дивіться на цього мандрівника на землі, що ступає перед вами. Він прямує з жезлом веселими ногами й місцями і спокійно співає «Прибулець я на землі, не скрий від мене заповідей твоїх». Співаючи, повертає очі то праворуч, то ліворуч; спочиває то на горбку, то при джерелі, то на траві зеленій. Цей мандрівник бродить ногами по землі, серце ж його серед нас знаходиться на небесах і насолоджується…
«Боротьба архистратига Михаїла з Сатаною про це: легко бути добрим» [21]
У грудні 1741 року Сковорода вирушив до Санкт-Петербурга вже як альтист придворної капели імператриці Єлизавети. Найбільше уваги Сковорода приділяв тепер улюбленій музиці. Саме в цей час Сковорода склав наспів духовної пісні «Іже херувими» [23].
«Херувимська пісня» вражає гармонійною красою, сміливими, але м’якими модуляціями, майстерною свободою голосоведіння. Тут переважає акордове гармонічне мислення, але кожен голос зберігає велику горизонтальну автономію, що свідчить про виняткову композиторську майстерність [7].
2 сторона
Але, друже мій! Музика славно лікує у скорботі, утішає в печалі і забавляє в нещасті.
/«Вдячний Еродій»/ [21]
Григорій Квітка-Основ’яненко писав так: «Сковорода склав веселий і урочистий наспів “Христос воскрес” і канон “Воскресеніє день”, що його використовують у церквах по всій Росії замість колишнього сумного ірмолойного наспіву й скрізь називають “Сковородиним”» [23].
Вже за часів навчання у Київській академії Сковорода набув досвіду професійного музиканта, обізнаного не тільки з нотною грамотою, але й з принципами нового партесного стилю (тобто багатоголосої музики). Знав він силу-силенну співів, і коли до Києва приїхав з Петербурга Головня (петербурзький бас, уповноважений з набору до придворної капели), то саме бурсак Сковорода знайомив його з новою церковною музикою і, зокрема, з так званим київським розспівом.
Він вільно грав на багатьох інструментах — бандурі, гуслях, скрипці, органі, полюбляв виконувати музичні п’єси на флейттраверсі (поперечній флейті) та простій сопілці [3].
Помічна бібліографія
03. Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода. Біографічна повість. Київ : Молодь, 1984. 216 с.
07. Комарова І. «Музика Сковороди? Літературна Україна. 1971. 19 листопада.
21. Сковорода Г. Твори у 2 т. / Переклад із староукраїнської на українську Марії Кашуби, Валерія Шевчука. Київ : Обереги, 1994. Т. 1. Поезії. Байки. Трактати. Діалоги. 528 с.; Т.2. Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи. 479 с.
23. Ушкалов Л. Ловитва невловного птаха: Життя Григорія Сковороди. Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2017. 368 с.