10. Бароко
Одне з найпоширеніших узагальнень про Сковороду стосується того, що він — всуціль людина бароко. Проте що воно таке — бароко? І чи є різниця між цією добою в Україні та на Заході? Якими є особливості? І що звідти передалося нашому ювіляру?
1 сторона: українське бароко
Епоха бароко в Україні була надзвичайно драматичною. Звитяжне завершення Хмельниччини заступає епоха Руїни; державне об’єднання України під владою Мазепи закінчується трагедією Батурина та винищенням значної частини козацтва; гайдамацький рух та боротьба опришків супроводжуються лютими, нечуваними стратами й тортурами, а під кінець цієї доби Україна втрачає автономію та Запорозьку Січ. Під ту пору Україна заявляє про себе як про суб’єкта світової історії, а Київ постає «другим Єрусалимом» [8].
Бароко (XVII–XVIII ст.) прийшло в Україну з Заходу, прийшло як течія «модерна» й постало як стиль «опозиційний» Ренесансу. Але основні елементи Ренесансу були принесені в Україну в часи бароко та бароко самим [30].
Це був новий розквіт — після довгого підупаду — мистецтва та культури загалом [29].
Українське бароко вирізняється на тлі європейської літературної традиції XVII–XVIII ст. передовсім власною всеосяжною релігійністю. Чимало його здобутків пов’язано з іменами високих церковних достойників [26].
Стиль українського бароко зберігає риси європейського бароко: ускладнену метафоричність і символіку, контрасти й антиномії, риторичні фігури, емблематику, оксюморони [12].
Бароко підносить антитетичність до рівня боротьби двох світів — небесної сфери та пекла. Драматичну єдність полярних аспектів усього існуючого найвиразніше окреслив Григорій Сковорода [8].
У 1922 році (23 грудня) в Лохвиці з нагоди 200-літнього ювілею від дня народження Григорія Сковороди відкрили пам’ятник авторства Івана Кавалерідзе. У 1977-му пам’ятник його авторства споруджений у Києві, 1992-го за його ж таки проєктом — у Харкові.
В Україні широко відзначали у 1939 році — 145-річчя від дня смерті, у 1942 — 220-річчя від дня народження, у 1944 — 150-річчя від дня смерті тощо. Утім найбільший розголос мало святкування 250-ї річниці від дня народження Сковороди (1972 р.).
Ім’ям Сковороди названо вулиці в понад 25 містах України у різний час, педагогічні університети в Харкові та Переяславі-Хмельницькому, Інститут філософії Національної академії наук України, малу планету № 243. На сьогодні є три літературно-меморіальні музеї: у Сковородинівці на Харківщині (1972), у Чорнухах (1972) на Полтавщині та у Переяславі-Хмельницькому (1972) [24].
2 сторона: європейське бароко
Бароко стало першим спільним великим стилем усього континенту, яким не були ані готика, ані ренесанс. Воно проявилося не лишень у літературі й мистецтві, але також у інших сферах духовної культури: у філософії, науці, історіографії, педагогіці тощо [12].
Барокова естетика, приймаючи динамізм у пластичному мистецтві чи архітектурі, спирається не тільки на відкриття загального руху в природі чи на емоційне напруження, але також на динаміку звільненого інтелекту, перед котрим відкрилися нескінченні перспективи фізичного світу… [4].
Епоха бароко, з одного боку — епоха великого розквіту природознавства та математики (бо основа пізнання природи для людини бароко — міра, число та вага), а з іншого боку — епоха розквіту богословія, епоха спроб богословського синтезу, епоха великої релігійної війни («тридцятилітньої»), епоха великих містиків.
Людина бароко або втікає до усамітнення з своїм Богом, або, навпаки, кидається в вир політичної боротьби, перепливає океани, шукаючи нових колоній, береться до планів поліпшити стан усього людства чи то політичною, чи то церковною, науковою, мовною (проекти штучних мов) чи якоюсь іншою реформою. В ідеалі обидва для людини бароко можливі шляхи ведуть до тієї самої мети: через «світ» людина приходить завше до того самого — до Бога [29].
Помічна бібліографія
04. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.). Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Львів : Святогорець, 2011. 568 с.
08. Кримський С. Менталітет українського бароко. Українське бароко: У 2 т. Харків : Акта, 2004. Т.1. С.21-47.
12. Наливайко Д. Українське бароко: типологія і специфіка. Українське бароко: У 2 т. Харків : Акта, 2004. Т.1. С.9-19.
24. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: Семінарій. Харків : Майдан, 2004. 876 с.
26. Ушкалов Л. З історії української літератури XVII-XVIII століть. Харків : Акта, 1999. 216 с.
29. Чижевський Д. Історія української літератури від початків до доби реалізму. Тернопіль : Презент, 1994. 478 с.
30. Чижевський Д. Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України. Дмитро Чижевський. Українське літературне бароко Київ : Обереги, 2003. С. 358-372.