7. Ювілеї

Наше відзначення ювілею мислителя — зовсім не перше і, сподіваємось, геть не останнє. По-різному це виглядало у XIX і XX століттях, у дні народження та дні пам’яті. Але як конкретно?

1 сторона

Офіційне вшанування пам’яті Сковороди розпочинає свою історію в 1894 році, коли з нагоди століття від дня смерті філософа відбулося врочисте засідання Харківського історико-філологічного товариства, вийшли друком твори Сковороди, була впорядкована його могила, з’явилися ювілейні публікації, а також ціла низка академічних праць [24].

Харків, 1919 рік. З Пан-Іванівки, де похований Сковорода, приїздять люди й кажуть, що хотіли б відзначити 125-річчя з дня смерті філософа. Ясна річ, їм відповідають, що це не ювілейна дата, що треба зачекати ще 25 років, але ті люди стоять на своєму. І тоді українські заклади Харкова вирішують улаштувати приурочене цій даті публічне свято з науковими доповідями [23].

У зв’язку з 200-річчям з дня народження Г. С. Сковороди 1922 року уряд УРСР затвердив пропозицію громадськості переіменувати село Пан-Іванівку у Сковородинівку, поставити в колишньому панському маєтку, де жив і де похований мислитель, пам’ятник, а парк і будинок оголосити заповідником [15].

Ідею створення музею в селі Пан-Іванівка ще у лютому 1922 року висловив академік Дмитро Багалій. Музей відкрили за півстоліття: у 1972 році, до 250-річчя з дня народження Сковороди [13].

2 сторона

24 грудня 1922 р. в помешканні Соціального музею ім. т. Артема відбулося засідання, присвячене пам’яті українського філософа Гр. Сав. Сковороди, з приводу 200-річчя з дня його народження. Заслухано було привітання від Головполітосвіти (т. І. Ю. Кулика); виступав державний хор ім. Леонтовича, пролетарські українські поети й кобзар, що виконав відому пісню Сковороди — «Усякому городу нрав і права» [1].

У 1922 році (23 грудня) в Лохвиці з нагоди 200-літнього ювілею від дня народження Григорія Сковороди відкрили пам’ятник авторства Івана Кавалерідзе. У 1977-му пам’ятник авторства Кавалерідзе споруджений у Києві, 1992-го за його ж таки проєктом — у Харкові.

В Україні широко відзначали у 1939 році — 145-річчя від дня смерті, у 1942 — 220-річчя від дня народження, у 1944 — 150-річчя від дня смерті тощо. Утім найбільший розголос мало святкування 250-ї річниці від дня народження Сковороди (1972 р.).

Ім’ям Сковороди названо вулиці в понад 25 містах України у різний час (вул. Сковороди у Києві 1973-го; в Ірпені Київської області, Чернівцях, Полтаві, Чорнухах Полтавської області, Золочеві Харківської області, Хмельницькому тощо), педагогічні університети в Харкові (1945 р. отримав ім’я Г. С. Сковороди) та Переяславі-Хмельницькому (ім’я Г. С. Сковороди присвоєно в 1994 р.), Інститут філософії Національної академії наук України (створений 1946 року, ім’я Сковороди — у 1997-му до 275-річчя), малу планету №243 (відкрили у 1982 р.). На сьогодні є три літературно-меморіальні музеї: у Сковородинівці на Харківщині (1972), у Чорнухах (1972) на Полтавщині та у Переяславі-Хмельницькому (1972) [24].

Помічна бібліографія

01. Багалій Д.І. Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода. Харків: Держвидав України, 1926. 396 с.

13. На уклін до Григорія Сковороди. Спіймати невловиме. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2372479-na-uklin-do-grigoria-skovorodi-zloviti-nevlovime.html (дата звернення 1.11.2022).

15. Ніженець А. Г.С. Сковорода. Заповідні місця на Харківщині. До 240-річчя з дня народження. Харків, 1962. 42 с.

23. Ушкалов Л. Ловитва невловного птаха: Життя Григорія Сковороди. Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2017. 368 с.

24. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: Семінарій. Харків : Майдан, 2004. 876 с.